ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
В Україні з кожним роком з′являється все більше нових гуртів, які грають гарну українську музику. Одним з таких гуртів є колектив «ПашКо Бенд» зі Львова. Ці молоді хлопці популяризують українську пісню, звертаються до народних мотивів, займаються благодійністю.
Ваш гурт досить молодий. Що стало поштовхом для його створення?
Павло: Поштовхом просто було саме бажання щось творити і творити щось нове і знову ж таки своє. Більшість гуртів починають з того, що вони грають кавери , просто копіюють відомі мелодії. А ми хотіли чогось свого і починали з того, що грали саме свої пісні. Мене з дитинства привчали до музики: я слухав мамині фортепіанні твори, твори класиків. Можна сказати, що на класиці я і виріс. Згодом вже познайомився з рок-музикою, от тоді і все почалося.
Чи бувають між вами суперечки?
Олег: Звичайно, є і суперечки. У кожного своя думка. Ми всі різні, та намагаємося все вирішувати демократично
Ви граєте у визначеному музичному стилі, чи надаєте перевагу експериментам?
Павло: Ми робимо все, що подобається, що нам до душі…Ми не граємо у якомусь конкретному стилі.
А хто є автором Ваших текстів?
Паша: Переважно пишу я, але буває таке, що написано спільно з кимось. Наприклад, я написав музику, а хтось текст. Чи навпаки.
Розкажіть про вашу нову міні-платівку «Баляди». Як її сприйняли слухачі?
Павло: Хм…Усі рецензії, які я чув, були позитивними. Платівка присвячена Івану Франку . Ми намагалися вкласти туди, навіть в ці декілька хвилин, усе, усю ідейність життя Франка.
Чи плануєте співати іншими мовами?
Олег: Коли ми виконуємо твори не свої, а кавери, то це йде і на англійській мові, і на ідиші… Але текстів неукраїнських текстів саме наших пісень поки немає.
Чи є у вас інші захоплення, окрім музики?
Паша: У кожного з нас є якісь інші захоплення… ну зараз так сталося, що більшість учасників гурту навчається в Академії культури і мистецтв саме грі на музичних інструментах, але я навчаюся на режисера.
Олег: Я пішов у приватну школу барменів і навчаюсь барному мистецтву.
Андріан: Я крім музики нічого й не вмію. Музика – це моє життя.
Любомир: я давно захоплювався музикою, але серйозно не вчився. У мене немає музичної освіти. Я навчався сам або приватно займався з різними вчителями і десь пів року тому я усвідомив, що треба присвятити цьому життя. Це мені подобається і я не шкодую, що саме цим займаюся. Лише музика.
Дмитро: Тільки музика й нічого окрім.
Паша: Роман, наш гітарист, вчиться на програміста. У нас трохи такий різнобарвний склад.
Ви плануєте пов′язати все своє життя з музикою чи присвятити себе окремим професіям?
Павло: У декого з нас в принципі життя і пов′язалося. Я думаю, що кожен зі мною погодиться. Якщо хтось з нас ні з того, ні з сього покине гурт, або просто перестане займатися музикою, це просто більше ніж половина життя сягне в нікуди.
Якими українськими чи зарубіжними гуртами Ви захоплюєтеся? Хто чи що надихає вас на творчість?
Олег: з українських можу відмітити Joryj Kłoc.
Павло: Є прекрасні гурти Юркеш, Воплі Відоплясова. Це з українських… А з зарубіжних, то ми всі слухаємо доволі різну музику, впринципі смаки не зовсім збігаються
Олег: у кожного свій смак, відповідно різні гурти, але можу відмітити, що напевно усі з нас люблять такі гурти, як PinkFloyd, DeepPurple.
А де вам подобається найбільше виступати?
Павло: Насправді ми дуже так далеко і не їздили. Тому можемо гордо сказати,що нам подобається саме у Львові, нас тут сприймають
А от на яких українських фестивалях хотіли б виступити?
Павло: Хотіли би.. о, Франко фест! Ми хочемо на Форт місію. Це у нас є в планах точно. Там відчулась би наша тематичність, причетна до цього фестивалю. На Флюгерах хочемо. Це просто мрія, це фестиваль, який особисто я не пропускаю. Ми вже грали на Різдвяному святі пампуха, на День незалежності, на Великдень, у більшості в нас на святах.
Як Ви ставитесь до української народної пісні? Чи потрібно і що потрібно, щоб вона жила?
Олег: нове, це переважно добре, але і старого забувати не можна. Українська народна пісня має право на життя і вона має розвиватися. Своїми концертами, виступами ми відроджуємо старі тексти пісень, кладемо їх на нові мотиви. Стараємося популяризувати нашу українську пісню
Павло: Ну і насправді українська пісня так цікаво написана, якщо її правильно подати, то вона завжди нова. Багато пісень навіть наш народ не знає. Всі знають «Несе Галя воду», «Ти ж мене підманула», але мало хто знає таких автентичних пісень, як лемківські пісні, коломийки і тд. А це все щось неймовірне.
Яке ваше кредо?
Павло: донести до людей щось глибоке, щоб люди почали думати своєю головою, аналізувати почуте.
І на кінець, щоб ви хотіли побажати нашим читачам?
Павло: Наснаги у всіх починаннях.
Олег: Не потрібно боятися, якщо є мрія, це все не так страшно, якщо докласти зусиль, часу і тоді все буде.
Павло: Бажаємо навчитися все спростовувати, бо насправді все дуже просто: хочеться- роби.
Розмовляла Марія Масюк
Фото надані співрозмовниками