“Смажені зелені помідори в кафе “Зупинка”: у чому секрет?

Чомусь віднедавна книга Фанні Флеґґ «Смажені зелені помідори в кафе зупинка» стала такою популярною, що про неї пишуть геть  у всіх соціальних мережах, і читають усі навколо. Окрім того, ця книга очолює топ-рейтинги. Зокрема названа «Бестселером New York Times». У чому ж секрет цього твору? Зараз спробуємо це розгадати.

Погляд на світ крізь світлу оптимістичну призму

   Це одна із головних родзинок цієї книги. Адже у ній міститься така сонячна, така літня і водночас молодіжна атмосфера, що хочеться занурюватися у це сонце серед похмурих весняних буднів ще і ще. Фанні Флеґґ унікально проводить паралель між минулим і майбутнім. Хоча, головна дія сюжету відбувається у будинку людей похилого віку «Трояндова тераса»  у 1985 році, розповідь весь час «телепортується» у 30-40 ХХ століття. І це надзвичайно цікаво!! Адже перед читачем розкривається два різних світи, дві Америки, і два різних світогляди.

Оця світоглядна різниця між людьми сучасними і минулими дуже помітна на прикладі двох надзвичайно різних, але й напрочуд схожих жінок –  Евелін Кауч та місіс Нінні Клео Трегуд. Пані Евелін уже під 50,  а Нінні 86 років. Які і є головними героїнями цього роману.

Рецепт «як втекти від старості» 

Всі  ми  страшенно боїмося старості. Нам здається, що старість – це абсолютний кінець, фіаско, коли вже  радості цього світу стануть недосяжними, і ми будемо виглядати жахливо і потворно. «Смажені зелені помідори» – це не ода старості, але доказ, що навіть у дуже похилому віці можна бути щасливим і не боятися. Водночас, ця книга нагадує нам про швидкоплинність життя, і про те, що жоден, навіть найприємніший момент нашого існування  не буде тривати вічно.

 «Але, хоч убийте, не можу сказати, коли це мені трапилося так постаріти. Воно якось спіткало мене саме собою… Кумедно, коли в дитинстві гадаєш, що час ніколи не спливе, а коли тобі стукає двадцять, час летить, наче ти в швидкому потязі до Менфіса. Гадаю, усе в житті відбувається несподівано. Саме так було і зі мною. Одного дня я була маленькою дівчинкою, а наступного – уже доросла жінка з грудьми і волоссям на інтимних частинах тіла. Я й не помітила, як це сталося».  З книги ««Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»»

     Натомість Нінні Клео на своєму прикладі демонструє справжню мужність. Жінці вже 86 років, вона втратила всіх своїх близьких, поховала власного сина, і доживає віку у будинку для літніх людей. Однак ця бабуся не боїться дивитися майбутньому в очі і не втрачає почуття гумору та оптимізму. Однак з її улюблених фраз: «Бо то треба рухатися!». І Нінні усе життя рухається, і посміхається, і дарує світові свою любов. Беззастережно, і.. безмежно.

Евелін Кауч, яка випадково знайомиться із старенькою, навпаки, перебуває на межі неврозу. Жінка вже не така молода, але й не відчуває себе старою.  Домогосподарка, вона не знає, що робити далі,оскільки її діти повиростали, а життя, немов вже і немає сенсу.

«Щоранку вона починала якісь ігри сама із собою, аби просто пережити день. Так, наприклад, вона казала собі, що цього дня неодмінно трапиться щось надзвичайне. Що наступним телефонним дзвінком їй повідомлять добру новину, від якої життя одразу зміниться… Що в наступному листі її чекає приємний сюрприз. Але нічого не було… Тиха істерія, безнадійний відчай охопили її, коли вона нарешті зрозуміла, що нічого не зміниться, ніхто не прийде рятувати її звідси» З книги ««Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»»

   Як віднайти нові сенси у одноманітних буднях

     Однак, коли Евелін знайомиться із Нінні Клео, її життя поволі трансформується. Отримує нові барви. Жінка,  із своєю новою подругою, яка ділиться власними спогадами юності, немов мандрує у часі. Повертається у Америку 30-х років, коли у цій країні вирувала страшна Велика Депресія, а люди, все одно знаходили у собі сили радіти життю, спілкуватися, закохуватися, і  по-справжньому дружити. Сучасній жінці видається дивиною, що тоді, фактично у злиднях, люди знаходили свої сенси і все одно, попри всі складнощі, посміхались.

У цих оповідях перед нами розкривається життя невеличкого провінційного містечка Вісл-Стоп,штат Алабама. Воно таке невеличке, що існування усіх його жителів обертається навколо залізничної станції, і  дешевої кав.ярні поблизу під назвою «Зупинка». І ця кав.ярня стає цілою скарбничкою історій, веселих цікавинок, чи просто життєвих випадків.

Напрочуд цікава і конструкція книги «Смажені зелені помідори..», адже вона складається із невеличких розділів. Одні мають підпис «Будинок перестарілих «Трояндова тераса», а інші «Кафе «Зупинка»». Також у книзі можна знайти, немов вирізки із старих газет. Це сторінки із «Вімз Віклі» (Тижневика міста Вісл-Стоп, Алабама) . Тобто, ми маємо водночас три канви оповіді, але з часом до цього звикаєш, і новини, які ілюструють життя 30-х років стають вигідним та цікавим доповненням. Ми вже слідкуємо за сюжетом не лише зсередини, але й ззовні.

Як би там не було, книга  Фанні Флегг «Смажені зелені помідори у кафе «Зупинка» однозначно заслуговує на увагу читача. Адже ця книга дарує чудовий настрій,  і спонукає до філософського і оптимістичного погляду на цей тлінний і швидкоплинний світ.

   Автор: Оксана Бабенко

   Фото з Інтернету.