Мені дуже хочеться, щоб ви прочитали цю книгу. Тому що ви не зможете відірватися від неї і прочитаєте за одну-дві години. Тому що наприкінці книги вас охопить відчуття радості, легкості і суму. Суму від того, що книга вже прочитана, а радості від того, що вона закінчується саме так. Так, це книга зі щасливим кінцем, а як давно ви читали добру книгу зі щасливим кінцем?
Валері Тонг Куонг, французька письменниця з в’єтнамським прізвищем, яке вона взяла від чоловіка, написала цей невеликий роман, “Провидіння”, в 2008 році. Вона описала сучасний нам світ, наповнений босами-самодурами, самотніми матерями і таксистами-грубіянами. Саме така реальність першої героїні цієї книги: Марілу, молода мама, яка більше всього на світі любить свого сина і дуже боїться втратити свою роботу, біжить в офіс з величезною пачкою документів і катастрофічно запізнюється. Здається, все на світі повстало проти неї: таксист потрапляє у величезну пробку, в метро зупиняється поїзд, і навіть ліфт не хоче рухатися і застряє між поверхами. Її внутрішні монологи наповнені відчаєм, занепокоєнням, турботою, страхом, обуренням до самої себе. Її світ, її мрії ось-ось розіб’ються, бо після запізнення начальник напевно звільнить її і вона не зможе оплачувати освіту свого хлопчика. Напруга перших розділів книги неухильно зростає: Марілу все-таки запізнилася на роботу. Але крихкий беззахисний світ цієї жінки лише четвертина цієї книги. У наступних розділах Ви зустрінетеся з літнім успішним архітектором, який виявляє у себе серйозне захворювання, з блискуче освіченою молодою юристкою – чорношкірою Прюданс – яка розповідає про тяготи свого життєвого шляху, а також з немолодим успішним продюсером.
Що ж об’єднує всіх цих різних людей, що живуть в одному місті і ніколи не чули один про одного, не перебували в родинних стосунках і не працювали разом? По-перше, один випадок, який торкнувся їх усіх і немов меч, розрубив гордіїв вузол їх непростих ситуацій. А по-друге, щось потаємне і світле, яке проявилося в критичний момент у кожному з них. Часто здається, що світові не вистачає доброти. Валері Тонг Куонг, однак, немов говорить нам: доброта є в кожному з нас, нам лише потрібно змінити своє ставлення до деяких речей, озирнутися на своє життя, вибрати гуманні цінності.
Тоді буде простіше просто когось взяти за руку і подивитися в очі. Або поговорити. Або просто побути поруч. Доброта заразлива. Вона рятує від страхів, необдуманих, страшних вчинків, здатних перевернути твоє і чуже життя. На тлі такої доброти раптом ще краще видно, які деформовані форми приймають деколи людські взаємини. І тоді так хочеться сказати: давай будемо простіше. Просто теплішими і добрішими один до одного. Книга побудована в кращих традиціях детектива: образні, яскраві монологи, жива, багата мова, дія, що переривається в найцікавішій момент, напруження інтриги, яке зростає. А в кінці – віра в те, що все, що не відбувається, на краще. Навіть якщо з першого погляду здається, що цей випадок загрожує змести тебе з обраного шляху. А може бути, все якраз навпаки, – сама доля дає шанс повернутися на ту, щасливу, дорогу, з якої ти колись зійшов …
Автор: Анна Валльнер
Фото з Інтернету