Український Семюель Беккет

Якщо Театр Абсурду закінчуються для Вас на Йонеско, Беккеті чи Гавелі, то книга «7 історій» Моріса Панича точно стане для Вас несподіваною і приємною знахідкою. 

Прочитавши про наближення такої події як презентації книги канадського драматурга українського походження Моріса Панича «7 історій», хоч і раніше незнайома з творами та і з самою постаттю автора, миттєво вирішила не пропускати таку можливість. Та і як тут лишитися байдужим, коли головними учасниками події є один з найкращих українських драматургів Павло Ар’є і «один із найсумніших, наймеланхолійніших молодих українських поетів» Іван Непокора ( який є перекладачем книги)?

Надалі назвати це «презентацією книги» буде несправедливо і нещирою. Відчуття того, що молоді митці ніби ділились з нами улюбленою книгою і знайомили нас з своїм хорошим другом не покидало до самого завершення цього цікавого дійства.

Перекладач Іван Непокора, який сам певний час проживав в Канаді, розповідав, що завдяки перекладу мав мету повернути нашого автора, наблизити його твори до українського читача відмітивши «вічну слов’янську меланхолію” Панича. 

Моріс Панич який розпочинав свою творчість як актор, але згодом від найшовши у собі істинного драматурга, стає відомим на теренах Канади і США завдяки своїм виставам з особливою філософією, грою слів, дотепністю, одночасно простотою і неперевершеною глибиною. Критики, які називають вистави Панича суцільним «чорним гумором»  віддають йому належне місце у Драмі Абсурду. У 2002 році на престижному Единбурзькому фестивалі, вистава «Спостерігач» Моріса Панич має неабиякий успіх, а через рік її вже ставлять в Лондоні. 

Павло Ар’є, який сам в першу чергу відомий своїми цікавими і  неординарними задумками у виставах, жартує,  що хоч і не любить хвалити інших драматургів, але після прочитання «Спостерігача»  просто закохався в цього автора. Молодий драматург розкриває внутрішній світ вистав Панича: « Він пише не про світ людини, а про світ чоловіка».

Головні теми творів Моріса Панича є вічними, вони про життя і про смерть, про справедливість, про трагічність долі людини. Вустами герої вистав, можна почути неважкі і важливі істини, що іноді проста фраза «Грейпфрут на столі» може врятувати життя людини, або чому персиковий сад є актом проти суспільного капіталізму, що злочини існують тому, що існують закони… Панич не пише про тимчасове і мінливе, не прив’язує свої вистави до місця чи людей. На питання чому він не пише про війну, відповідає: « Що можна сказати про війну? Що вона погана…»

В кінці зустрічі Павло, Іван і Ярослав Федорчук ( актор театру ім. Леся Курбаса) зачитали гостям  уривок з улюбленої вистави «Спостерігач», викликавши неабияку зацікавленість і бажання дослідити автора ще більше.

Вистави Моріса Панича, якого недарма порівнюють з Беккетом, пройняті абсурдизмом, але  одночасно є дуже близькими до людей, їх щоденних страждань і  страхів.  У неприхованій меланхолії  Панича можна побачити проблиск віри і надії у вищу справедливість і чесність. 

Автор: Ревіде Зіятдінова

Фото з Інтернету