Вождь не пішов

Перебудова – це своєрідне оновлення. Його ми можемо спостерігати постійно. Світ змінюється, по-різному завжди, дякуючи обставинам, або ж політичним рішенням.

Уряд намагається триматись давно продуманої, вже традиційної системи політики. Іноді обставини загальмовують або ж таки допомагають країні. Сталін помер у березні 1953 року… Уявімо, що він ще жив у 1954-1960рр.. І яку картину ми маємо? Культ особистості Великого Вождя розвивається, все іменують його іменем, стає більше всього, що прославляє його. Так було за час життя, але це пішло б і далі… Розвиток послідовності окремих рис сталінізму переходив би швидше до стадії своєї зрілості. Те, що ми називаємо сьогодні репресіями Сталіна взагалі не закриває поняття тоталітаризму. Владність мала на меті перевиховати суспільство радикально. У підсумку спостерігався невизначений терор зі сторони Сталіна.

Рідкопочуєшсьогодніпроактуальністьсталінізму, таепохаідосіє. Враження, що Сталін для росіян є у якому новому релігійному вимірі, якого важко досягнути на «хлопський» розум.

Лев Троцький у своїй книзі «Преданная революция: Что такое СССР и куда он идет?» зазначає, що Сталін часто публічно радив давати «в зуби» всім хто має щось проти влади. Тобто ми бачимо, що вибору він людям не давав. Всі були змушені казали: «Yes, КПСС!» та підкорятись законам вождя.

Більше половини населення Росії у 2008 році позитивно відгукувались про Сталіна. Так, можна розуміти любов росіян до Єльцина або ж Путіна, але…Сталін???  Як? Дивно звучить, але ця статистика є достовірною. І більшість з тих, хто підтримав політику сталінізм – це молодь. Тобто, такі самі як я підтримують у Росії, цей час??? Добре… А що може бути джерелом сталінізму? Напевно, держава, а коли народ ослаблений, він обирає, те, що пропонують.

Сталінізм у Росії є і досі. Тільки з певними оновленнями, хоча б у назві – Путінізм. Так. Саме так. Вождь не пішов, він просто змінив ім’я. Такий термін вже існує. Це те, що має зруйнувати Росія, шляхом повстання або у режимі очікування смерті чергового диктатора.

Автор: Олена Литвинова

Фото з Інтернету