Творча формула Ренуара у кінострічці

Ренуар. Його картини знає кожен. Особливий ненав’язливо-романтичний стиль полотен навіть серед сучасного мистецького різноманіття  досі залишається пізнаваним. Легкі, пастельні кольори, які ніби виблискують внутрішнім сонячним наповненням, зачіпають погляд своєрідним медово-прозорим сяйвом. Вишукані, промальовані до найменших деталей сукні на панянках ХІХ століття, і їхній промовистий погляд, немов розповідає про життя героїнь полотен, про їхні уподобання, нахили. Ці картини на перший погляд не наснажені філософським підтекстом, але він є. Цей підтекст у тому, що життя прекрасне і сповнене яскравою, ніжною красою. Ця краса у буянні природи (неважливо якої пори), у почуттях, у мріях. Про це Ренуар не втомлюється «говорити» мовою своїх творів навіть у час Першої Світової війни, коли багато митців впадали у відчай екзистенційної депресії (наприклад творчість Едварда Мунка). Тобто за пеленою легковажної богемності Ренуар в певній мірі давав потужну мистецьку відповідь на запити свого часу.

    Напевно, зняти кіно про художника такого рівня, як П’єр Ренуар дуже складно. Але режисеру Жілю Бурдо  у стрічці з промовистою назвою «Ренуар. Остання любов» це вдалося. Здається не випадково  для фільму він обирає саме останній період життя художника. Адже цей час найповніше показує філософію малярства Ренуара,  дає своєрідний підсумок багатолітньої творчості. Другою головною героїнею стрічки стає молода натурниця Андре, яка є в той же час символічним образом. Вона рудоволоса, з витонченою ніби сліпуче-білою шкірою, тобто своєю зовнішністю уособлює переважну більшість жіночих образів, які малював художник.

  Сюжет спершу обіцяє бути банальним. Перестарілий, хворий художник (через хворобу кісток наприкінці життя у Ренуара практично віднялися руки) і молоденька дуже гарна натурниця … Здається, всі подальші події передбачити доволі легко. Але це не так. Хоча у фільмі акцент мало робиться на сюжет. Головне тут – художня деталь, а саме: переливи кольору, відблиски сонячного світла у келиху шампанського, вишукана ніби якась неземна краса світу навколо. Ми ніби починаємо бачити світ очима Ренуара і розуміємо звідки митець черпав натхнення, як відчував колір, яку увагу надавав грі світла, блікам.

   Цей фільм не для всіх. Комусь він може здатися нудним, затягнутим. Але для поціновувачів мистецтва і творчості П’єра Ренуар кінострічка стане справжньою знахідкою, барвистим екстрактом літа серед прохолоди осінніх вечорів.

   Автор: Оксана Бабенко

    Фото з Інтернету