Carpe diem

   Яке може бути життя, коли ти вже декілька років поспіль проживаєш в санаторії, надіючись хоч на рік продовжити своє існування? І чи потрібні тобі ці безмістовні години, без пригод та емоцій? Про це розповідає  Еріх Марія Ремарк  у своїй книзі “Життя у борг”.

  Починається все з того, що  хворого Хольфмана навідує його старий знайомий Клерфе. Смертельно хвора Ліліан, яка також проживає у горах, у цьому санаторії, закохується у незнайомця, котрий справді вміє жити. Адже він гонщик, його пристрасть — швидкість, йому важлива кожна секунда та він знає як це “відриватись на повну.” Мабуть, саме через це Ліліан так привабив Клерфе і вона покинула всіх лікарів, хворих, забула про усе, що нагадувало їй про хворобу, та поїхала, як найдалі, щоб ЖИТИ.

 Головна героїня показує, які можуть бути важливі секунди. Хоча сама  про це дізналась, лише коли до неї тихенько постукала смерть. Дівчина дивувалась людям, котрі зовсім не цінують те, що їм дав Бог- здоров`я.В  дорозі Клерфе та чоловік з дорогим автомобілем вирішили влаштувати невеличкі перегони. Незнайомець так прагнув перемогти, що потрапив у аварію. На щастя, він залишився живим. Проте йому це було не важливо, адже дорога машина була розбита. Замість того, щоб радіти диву він плакав та проклинав життя, через купу металу.  Ліліан та Клерфе були у різних містах та подіях, але все більше переконувались у тому, як знецінилось життя.

 Як завжди, Еріх Марія Ремарк змушує нас задуматись, над тими людьми, котрі поступово втрачають все. Він це показував у простих солдатах, танцівницях, а найчастіше у хворих жінках. Хто зна, можливо, сам Ремарк був безтямно закоханий у якусь хвору дівчину, але про це, на жаль, не відомо.

  Твір “Життя у борг” зовсім інший. Тут письменник показує хворих, з іншої, так би мовити, “темної” сторони. Але й таким чином їх можна зрозуміти, адже вони не знають, скільки їм ще залишилось існувати.  Можливо,  автор хотів пояснити латинський вислів “Carpe diem”, що означає “насолоджуйся моментом”. Ця книга присвячена життю. Вона показує , що робити, коли лікар сказав “ на жаль,ми зробили все що могли, а далі як дасть Бог”,а також вчить, що потрібно жити, а не існувати.

Автор:    Віта Євстіфеєва

Фото з Інтернету