Весняний шарм. Вдихай свіжість!

“… щороку в тобі вмирає щось, коли листя облітає з дерев і їхнє гілля тремтить під вітром у холодному, зимовому світлі.

Але ти знаєш, що весна неодмінно настане, так само як знаєш, що річка звільниться від криги.”

Ернест Хемінгуей

Весна – це час переродження.

Сонце гріє все лагідніше та приємніше, тому бажання скинути зимові шкури перевищує терпимість.

Весна – це завжди якась нова надія та очікування змін.

Дерева ось-ось заіскряться білим цвітом, трава позеленіє. Ніжний колір торкне не тільки око, а й душу.

З дитинства весняна пора асоціювалася із першоцвітами. Ці маленькі, сміливі квіти виринають із-під снігу, незважаючи на холод вчорашньої зими.

Мені деколи хочеться уподібнитись цим підсніжникам. Всупереч важких, скрутних обставин, вони здатні проростати з -під землі божественною красою.

Весна розсипає багато усмішок. Голова мимоволі зводиться до неба і знайомий вітер шепоче щось про твої колишні весни.

Найбільше я прагну вдосконалити себе саме тепер. Забути би всі образи, вагання та песимізм зими.

Природа нав*язує  свій настрій. Довкола скільки світла, що сумувати якось і не личить.

Я не надто люблю весну. Як на мене, це процес піднесення, але не повний стан ейфорії. Ще сонний та втомлений, ти відриваєшся від холодних буднів, але бачиш, що сил маєш не дуже й багато. Вічний авітаміноз, тріскання криги у серці… Справа болюча, але корисна.

Градація розквіту, тепла та смачних вечорів… Цим займається весна. Найбільше я боюся її пропустити, налякати, не помітити. Тому варто приглянутися до поведінки природи і взяти із неї зразковий приклад.

Зараз момент відкриття у собі часточок щастя, щоб розсипати їх друзям і рідним. Щоб вдихнути свіжий ковток кисню. Навіть повітря, і те перероджується навесні та набирається нової енергії. То чому ж не можу воскреснути я?

Автор: Катерина Воронова