Важливе
«…Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.»

«…Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.»

А душа у молодого, талановитого кіровоградського поета Артема Луценка щира, добра та завжди відкрита для нових ідей. Здавалося б, що для автора, який вже видав дві власні збірки та опублікував свої вірші в антолоії поетів, він вже давно мав би поринути у рутину гордості та слави, але Артем, навпроти, залишається все таким же хорошим другим, щирою  людиною, яка завжди готова прийти на допомогу. Юнак має цікаву точку зору, неординарні ідеї та простоту у посмішці, що робить його особливим, а вміння передавати думки римованими рядками а папері передає увесь романтизм його особистості.

– Артеме, коли ти вперше взяв ручку в руки? Ти почав творити ще зі шкільної парти чи вже, безпосередньо, в університетські роки?

– Вперше я почав писати в 11 класі. Муза до мене прийшла в січні 2012 року, з того часу я і поезія – нерозлучні.

– Що тебе підштовхнуло до написання першої поезії?

– Поштовхом до написання першої поезії стало кохання до однокласниці. На жаль, невзаємне, тому свої думки та переживання я втілював у віршових рядках.

– Ти навчаєшся на журналіста – чому саме ця професія? Покликання чи може друзі підказали ( наскільки я знаю, ти ж навчаєшся зі своїми однокласниками)?

– Я обрав саме цю професію за порадо друзів, але зараз я ще більше та більше впевнююся, що  зробив правильний вибір. В майбутньому я хочу пов’язати своє життя саме з видавничою справою.

– На написання поезій тебе хтось(щось) надихає чи муза приходить спонтанно?

– На написання поезій мене надихає прекрасне почуття – кохання. Раніше мені писалося легше, адже я сам переживав ці почуття, а зараз, можна сказати, що муза приходить спонтанно. За один день я можу написати дві і більше поезій або ж за тиждень не написати жодної.

– Усі твої поезії присвячені коханню. Чому саме ця тема?

– Тематика збірок, які я видавав, присвячені коханню, але також  я пишу ще й громадянську лірику. Зараз я не хочу презентувати її. Можливо, коли набереться достатня кількість поезій я видам збірку на цю тему.

– Твої вірші мають присвяту?

– Так, мої поезії мають присвяту. Я присвячую їх дівчатам, в яких я був закоханий.

– Я знаю, що ти випустив уже не  одну збірку. Що тебе спонукало до публікації своїх поезій?

– Як кожний поет я хочу публікуватися, адже якщо писати вірші «в шухляду», то ніхто не зможе їх оцінити. А я хочу, щоб мене читали, оцінювали, переживали разом зі мною хоча б у моєму місті.

– Яка назва твоєї першої збірки? Тема кохання в ній також провідна?

– Моя перша збірка «Я на небі був, я із неба падав». Так, звісно, тема кохання є провідною. Поезія у збірці є трішки наївною, але через неї я щиро передав усе, що відчував, що було на душі.

– Твоя друга збірка ( на презентації якої мені вже пощастило побувати) має ім’я «Стіни Єрихону». Чому саме так? Що ти вкладав у смисл цієї назви?

– Назва збірки, перш за все, передає основну думку, те, що я хотів донести до читача. Образ стін передає почуття, які я відчував і вважав їх незламними та вічними, але, в решті решт, мої ідеали розсипалися, як і стіни міста Єрихон.

– Посеред книжки у тебе є дві поезії. Вони зовсім протилежні одна одній. Скажи, це у тобі тоді боролося два відчуття, чи може таємниця віршів у іншому?

– Я хотів, щоб ці вірші стали незвичайною «родзинкою» мого видання. Назва подана у ієрогліфах, щоб кожен міг дібрати свою власну, щоб кожен міг відчути, яка з поезій є йому ближчою до душі.

– Ти публікувався також в антології поетів «Гра в поетів». Що ж цікавого, пов’язано саме з цією книгою?

–  “Гра в поетів” – це незалежний проект кіровоградських поетів. Книга вийшла досить вдалою. Ми неодноразово презентували її. Возили в Київ, дарували в бібліотеку майдану. Загалом, це та збірка, завдяки якій нас, молодих поетів, помітили, і не лише в Кіровограді. Сподіваюсь на продовження моєї співпраці з іншими поетами і на другу книгу, можливо,  навіть в 2014 році.

– На яку аудиторію розраховані твої поезії?

– Мої поезії розраховані, перш за все, на молодь, але кохання приходить в будь-якому віці. Тому  я щиро сподіваюся, що моя поезія цікава багатьом.

– Які у тебе захоплення окрім літератури?

– Я також захоплююся музикою, граю у гурті «РадіоМежі». У вільний час займаюсь спортом. У квітні навіть планую бігти марафон у Києві.

– Чи є у тебе плани друкувати третю власне авторську збірку? Якщо так, то коли?

–  Так, я збираюся видавати третю збірку. Зараз працюю над нею, планую видати наприкінці літа власним коштом. Це буде більш серйозний проект. Хотілося б залучити до нього відомих літературознавців, які б допомогли мені.

Вірш Артема Луценка:

Заповіти

Я так сердечно обіцяю,

Кохати Вас мільйони літ,

І у руках Вам простягаю

Мого кохання заповіт.

Я пив би Вас під повен келих,

У келиха зірвало б дно,

Похмурих днів і днів веселих,

Я Вас кохав би все одно.

Воно ж ніколи не мине,

Моє кохання ніби рима.

І знов запалює мене,

Такими ніжними очима.

Я б поселився в них охоче,

Провів би там усе життя,

Коли забрів у Ваші очі

Немає звідти вороття.

У Вас в очах синіють квіти,

Кохати Вас до тріску дна,

І усі інші заповіти,

У прах звести – лиш Ви одна!

Спілкувалась Оля Клименко