Віра Холодна – Таємнича прима чорно-білого кіно

Коли дивишся на старовинну фотокартку 20-тих років , іноді виникає непероборне бажання поринути вглиб цього клаптика історії. Адже оте десятиліття між революцією і 30-тими було чи не єдиним моментом спокою в у швидкоплині ХХ сторіччя. То був час міжвоєння, млосного, неспокійного перепочинку душі, витончених танців та дивовижної моди. Багато сучасних дівчат хочуть стати бодай трохи схожими на красунь НЕПУ.. Вони з усіх сил наносять подібний макіяж, роблять стрижку “каре” та навіть укладають грайливий кучерик на лобі…але з вини якихось дивних чар обличчя тих часів неповторне. Втіленням краси 20-тих, його застиглою на плівці душею стала Віра Холодна. Її великі, сповнені невловимої печалі очі, немов хочуть сказати щось глядачеві, але мовчать. Напевно в цьому і полягають акторські чари цієї жінки, адже її слава зуміла пройти стежками одного з найбуремнших століть і не згаснути.
Вона була акторкою лише 4 роки, із 26 прожитих. Та за цей час, Віра стала примою кіно, знявшись у 50 чи навіть близько 80-ти фільмах.

Віра народилася 1893 року у Полтаві, але незабаром родина переїхала до Москви. Ще з дитинства дівчинка марила театром, навіть танцювала у балетній школі. Мистецтво танцю, перевтілення цілком заволоділо юною Вірою Левченко( саме таке було її прізвище в дівоцтві). Але бабуся заперечувала проти захоплень онуки балетом. У ті часи цей вид танцю вважався непристойним заняттям для дівчинки з порядної родини.
Світло рамп розсіяно падало на підлогу у бальній залі Московської гімназії пані Перепьолкіної. Відчуття дивної свободи змішаної з передчуттям чогось неосяжного залягло в душі юної Віри Левченко. Вона танцювала всю ніч, то був їхній випускний вечір. Виснажливі іспити залишились у минулому і барви нового літа і прохолодної тихої весни повільно закрадилася у її новий світ. Раптом, Віра, немов прокинулась від забуття. ЇЇ запрошували на танець. “Володимир Холодний”: відрекомендувався юнак. “Холодний – дивне прізвище” – подумала Віра і закрутилася у вальсі.

Вони побралися того ж року. Володимир був автолюбителем і Віра з радістю розділяла це захоплення. Машини на той час були доволі рідкісним і незвичним хобі, але ще цікавішим вявився кінематограф. Він полоняв душу, будив досі небачені емоції. Чого коштує “Прибутття потягу” братів Люм”єр, коли перші глядачі здивовані побаченим вибігали на вулицю прямо з кінозалу. Наївним кінолюбителям здавалося, що то справжній потяг мчить прямо на них.

Віра пішла в майстерню “Тімана і Рейнгарда”, не тому, що прагнула стати кінозіркою. Просто її чолоівіка прикликали на фронт, а жінка залишилася сама з двома малими доньками. Їй хотілося підзаробити, а все що було у Віри на той час – це зовнішність. Її зняли у кількох фрагмент стрічки, але не знайшли таланту. За щасливим збігом обставин Холодна потрапила на кінопроби до ще одного фільму “Песнь торжествующей любви”. Цього разу їй повезло. Режисер обрав Віру на головну роль. Вона витягла свій щасливий квиток. А потім життя замайоріло, закрутилося: контракти, зйомки, фотозйомки, ролі, тексти… Все це відбувалося під час Першої світової війни, революції, але історичні катаклізми служили лиш фоном. Так було тільки до певного часу. Раптом війна показала молодій акторці свої пазурі. Поручика Володимира Холодного було поранено, і Віра покинуши зйомки поїхала на фронт, щоб розшукати коханого. Можливо, саме завдяки її
відданості Володимир залишився живим. Але кіно не чекало, і незабаром Вірі довелося повертатися до зйомок. Усе її подальше життя буде складатися із обривків кінострічок. Напевно, важко було розрізняти реальність і режисерський задум, справжнє своє “Я” і вигадане. Таємниця смерті Віри Холодної досі огорнута легендами. За офіційною версією Віра захворіла на смертельний різновид грипу іспанку і від того померла. Та недовіряти джерелам неофіційним також не можна. Згідно цієї версії акторка співпрацювала з більшовиками, виконувала якісь секретні доручення і була підступно вбита білогвардійцями. Як би там не було, але Віра пішла із життя на піку своєї популярності.

Критики досі не розуміють чому із зірок російського німого кіно найвідомішою сталаХолодна. Багато-хто думає, що вона була просто красивою безмвною лялькою, яка навчилася позувати перед камерами. Деякі наголошують на унікальній зовнішності акторки, на її почутті стилю. Але, у ті часи всі красуні одягалися схоже – у завужені з опущеною лінією талії сукні, у маленькі капелюшки та довгоносі черевики. Надмір чорної туші та виклично червоної помади доповнював манеру одягатися. Віра легко могла згубитися серед натовпів двійників. Та чомусь цього не сталося. Що ж виявилося причиною? Певно те, що Холодна віднайшла свій стиль гри. У своїх пізніх роботах “ Молчи грусть, молчи..” та інших акторка намагалася не грати роль, а проживати її. Відомо, що ранньому німому кіно притаманний солодкуватий, надмірно емоційний стиль. Не маючи змоги говорити, актори бурхливо виказували емоції – заламували руки, плакали, істерично сміялися: надягали на себе приторну луску мішури. Віра винайшла по-своєму шляхетний, довершений стиль гри. Акторка вміла сказати свої почуття одним кивком голови, порухом руки – всього було вміру. І навіть неотесаний глядач, який не мав грошей на театри (кіно вважалося пролетарським мистецтвом) вмів оцінити щирість.

Усе життя Віри Холодної, то мистецтво. Це невпинний шлях до своєї мрії, нехай і крізь терни, це вміння віддано кохати не потребуючи нічого взамін. Можливо, ота внутрішня чистота, дурман печальних очей, що були відображенням свого столітття і стали причиною того, що ми, люди нового часу, не забуваємо цю унікальну акторку.

Автор: Оксана Бабенко